Original: https://www.mat.univie.ac.at/~neum/sciandf/eng/joy.html
Арнольд Ноймаєр (Arnold Neumaier)
Це одна з місіонерських сторінок в Інтернеті,
http://www.mat.univie.ac.at/~neum/faith.html
Будь ласка, помоліться, щоб вони допомогли надихнути людей жити для Бога.
Що є Євангелієм у навчанні Ісуса? Євангеліє – це насамперед запрошення до радості. Коли ми хочемо передати Євангеліє іншим, це повинно звучати так, що навіть розбещена людина, як Закхей, сповнений радості від візиту Ісуса, рухається, щоб змінити своє життя на краще (Лука 19:1-10 ).
Євангеліє – це запрошення взяти участь у радість Божій за Його творіння, коли Він подивився на все, що зробив, і побачив, що це дійсно добре (Бут. 1:31). Це запрошення усвідомити, що я належу до Його творіння, що я, створений за Його образом (Бут. 1:27), є цінною істотою, покликаною перерости в лист Божої любові до інших (2 Кор. 3:3); що всі негаразди та спокуси в моєму житті є частиною плану навчання Бога, щоб зробити мене придатним до життя вічної якості: життя, яке я, ті, хто навколо мене, і Бог вважаємо гідними; життя, яке випромінює Божу радість, тому що його не можна зруйнувати з лихами (Рим. 8:28-39).
Євангеліє – це запрошення до радості любові, радість, яку ми переживаємо, коли ми турботливі і старанні, радість, яку ми переживаємо, коли нас піклуються і цінують, радість, яку ми відчуваємо, коли приймаємо, не приховуючи своїх слабкостей (Пс. 32). Радість любові, яка приносить плоди життя, керованого духом Божим (Гал.5:22-23); радість любові, присутність якої утворює багато недосконалостей (1 Пет. 4:8); радість, яка змушує нас бути сильними у терпінні, уважності, самовідданості, мужності та прощенні, атрибутах любові (1 Кор. 13:4-7).
Євангеліє – це запрошення брати участь у радість ангелів, коли хтось знову оживе після втрати для Бога (Лк. 15:1-32); щоб відсвяткувати щедрість Бога, який ділиться з нами своїми багатствами, навіть якщо ми цього не заслуговуємо, бо Він любить нас (Іс. 62:3-5). Радість прощати за власні невдачі в житті та за те, що мати нову можливість почати. Радість від воскресіння – це не лише варіант для далекого майбутнього; це може зараз стати реальністю, якщо ми перетворимося з нашої безживної раси на щур до життя в провідної присутності Бога (Пс. 1).
Євангеліє – це запрошення до радості свободи. Нам більше не потрібно бути рабами руйнівних пристрастей і бажань (Рим. 6:20-23). У нас є новий господар, Ісус Христос, який заплатив за нашу свободу своїм життям. Він, автор життя (Іоан 11:25-26), знає нас краще, ніж ми коли-небудь можемо, і Він знає, як розвивати найкраще в нас (Пров. 8:1-21). Як діти Божі, ми вільні робити все, що є конструктивним (1 Кор. 10:23-24), обмежене лише вимогами любові (Рим. 13:8).
Євангеліє – це запрошення до радості досконалості, радості, яку ми відчуваємо, коли бачимо щось прекрасне, або коли щось добре зробили. Природа сповнена доказів того, що Бог береже досконалість (Пс. 19; Рим. 1:20), і, зроблений за Своїм образом, ми також не можемо не вразити. І Ісус має впевненість у тому, що ми також стаємо досконалими, починаючи вже зараз (Мат. 5:48; Рим. 8:29; 1 Іоан 4:18) і переходимо у вічність (1 Іоан 3:2; Філ. 3:21).
Євангеліє – це запрошення до радості надії, радості, яка осяває наш день, коли сьогодення здається похмурим (Пс. 56). Радість надії, що живиться усвідомленням того, що Бог піклується про нас (Лк. 12:22-31), захищає нас від нудотного відчаю, який закрадається в наше серце при катастрофі (Пс. 46), під загрозою ворогів (Пр. 16:7), коли ми відчуваємо себе покинутими або страждаємо від тривалої хвороби (Пс. 88), коли наші плани провалюються (Прит. 19:21), коли ми втрачаємо когось або щось важливе для нас (Йов. 1:21). І є радість сподіватися на кінець часів, коли в новому світі, який Бог готується, не буде ні смерті, ні печалі, ні плачу, ні болю (Одкр. 21:4).
Але найбільше євангеліє – це запрошення насолоджуватися присутністю Бога (Мат. 4:17; 28:20; Іоан 15:4-5). Радість бути з Богом (Нев. 8:10; Філ. 4:4) – це серце всієї справжньої радості і компенсує всі труднощі, з якими нам доводиться стикатися в житті (Пс. 73:23-28). Без Бога ми найслабші в бурях життя, де нам найчастіше потрібні сили; з Ним ми непереможні (Мат. 7:24-27). Як раби Божі, ми є джерелом сили і втіхи для тих, хто в розпачі (2 Кор. 6:4-10): вони бачать в нас живий доказ того, що нещасним обставинам не потрібно визначати якість життя, якщо це засновані на вічних цінностях – цінностях, пропонованих нам материнською турботою Бога (Іс. 66:13).
Арнольд Ноймаєр
Arnold Neumaier ([email protected])
